Головна · Блог · Діловий етикет зустрічей у США: час, прямота і навіщо потрібна ця година
Діловий етикет зустрічей у США: час, прямота і навіщо потрібна ця година
Американська зустріч — це зріз монохронного часу з коротким соціальним розбігом. Я розглядаю, чим, за дослідженнями та експортними порадами, насправді є ця година — і чим вона не є.
US business meeting etiquetteAmerican meeting etiquettehow US business meetings workUS meeting agenda punctualityUS business culture
Люди шукають етикет ділових зустрічей у США, коли запрошення в календарі виглядає простим, але година в кімнаті така не є. У запрошенні обіцяли тридцять хвилин, порядок денний і рішення. Насправді ж прийшли твердий рукостискання, дві хвилини про погоду, презентація з слайдами, яка почалася ще до того, як всі закінчили привітання один з одним, і фінальна фраза про «наступні кроки», яку хтось мав записати. Я спостерігав різні версії цієї години з обох боків столу: північноамериканські продавці, що переносять свої звички проведення зустрічей за кордон, та міжнародні команди, які намагаються зрозуміти, для чого потрібна американська зустріч.
Я не сприймаю правила поведінки на зустрічах як готовий метод. Це культурні установки — гіпотези, які я перевіряю на людях, що фактично присутні в кімнаті — і вони входять у те саме дослідження, яке я використовував у своїй дисертації 2022 року про те, як північноамериканські продавці адаптуються або не адаптуються, коли зустрічаються з покупцями не з США (Маккінлі, 2022, Університет Свободи). Час, прямолінійність і відносно плоска ієрархія виявились там повторюваними джерелами тертя. Зустріч — це місце, де ці три чинники стикаються зі часом.
Час, який можна розрізати
Едвард Т. Хол описав монохронний час як лінію, яку можна розрізати: одна розмова, одна мета, початок і кінець, які календар дозволяє примусово дотримуватися (Хол, 1976). Тромпенаарс і Хемпден-Тернер пізніше назвали близьку звичку послідовним часом — відчуття, що завдання повинні відбуватися одне за одним, а не одночасно переплітатися (Тромпенаарс і Хемпден-Тернер, 1997). Професійне життя в США все ще тяжіє до такого способу, навіть коли інструментами є програмне забезпечення для відеозв’язку та спільні документи, а не конференц-стіл.
Публічна записка Export Development Canada про етикет у Сполучених Штатах висловлює ту ж ідею простішими словами: американці цінують пунктуальність; запізнення широко сприймається як знак неповаги; зустрічі зазвичай тривають від тридцяти до шістдесяти хвилин із чіткою порядком денним; а фраза «час — це гроші» є не стільки жартом, скільки робочою передумовою (EDC, культурні поради для ведення бізнесу у Сполучених Штатах). Я розглядаю цей документ як довідку для практиків, а не як набір даних. Він відповідає тому, що я чую, коли міжнародні відвідувачі описують свій перший тиждень дзвінків у США: зустріч почалася, коли було зазначено, і закінчилася, поки останній коментар ще вимальовувався.
Якщо ви запізнитеся більше ніж на кілька хвилин, коротке повідомлення заздалегідь є частиною етикету, а не додатковою ввічливістю. Невиправдана відсутність, навіть на десять хвилин, може витратити добру волю, яку ви планували витратити на сутність. Завершення вчасно також є формою поваги. Людина, яка йде після вас у календарі, вже рухається до дверей, фізично або на іншому екрані.
Коротка соціальна злітно-посадкова смуга
Зустріч у США рідко є приводом для довгого особистого прологу. Вона також рідко буває настільки холодною, як побоюються вперше відвідувачі. EDC зауважує, що американці часто розмовляють про «що завгодно» перед початком переговорів, щоб розслабити атмосферу в кімнаті, і що вони можуть відчувати дискомфорт через тишу перед початком ділової частини. Спорт, подорожі, погода, затриманий рейс або зауваження про місто, яке ви відвідуєте, є безпечними темами. Про здоров’я родини, гроші, політику та детальний опис вечері минулого вечора говорити не обов’язково і це може виглядати як відхилення від теми.
Я описую це в посібнику як коротку соціальну алею, а не інтимність. «Як справи?» часто є просто привітанням. Достатньо однієї відповіді у реченні та зустрічного питання. Суть у тому, щоб показати, що ви можете знаходитися у кімнаті разом, не одразу використовуючи іншого для своїх цілей. Потім діє порядок денний.
Якщо ви з культури, де довіра будується через тривалу особисту розмову перед відкриттям будь-яких документів, американський підхід може здаватися різким. Різкість зазвичай не є вироком для вас. Це заява про те, для чого призначена година.
Пряма мова у спільну годину
МакКінлі (2022) виявив, що пряме проти непрямого спілкування є одним із найчастіших джерел труднощів, коли північноамериканські продавці зустрічаються з іноземними покупцями. Та сама напруга виникає в протилежному напрямку, коли ви приходите на зустріч у США. Очікується, що значення міститься в словах. У нотатках EDC зазначено, що американці «не ходять навколо дачі», підходять прагматично і віддають перевагу висловлюванню незгоди в неконфронтаційному тоні — «Я розумію вашу точку зору, але…», а не публічному руйнуванню ідеї іншої людини.
Таку пару легко пропустити. Прямолінійність на зустрічі в США — це не те саме, що агресія. Це очікування, що ви скажете те, заради чого прийшли, підкріпите це причиною, яку інші зможуть оцінити, і залишите місце для протилежного аргументу. Довге коло навколо прохання, подане як ввічливість, може сприйматися як невизначеність або взагалі відсутність прохання. Різке заперечення без шляху до вирішення може сприйматися як особиста атака, навіть якщо промовець думав, що просто був ясним.
Я закликаю відвідувачів підготувати одне речення, яке зазначає мету їхньої присутності: рішення, яке їм потрібне, інформацію, яку вони можуть надати, або ризик, який вони хочуть, щоб група побачила. Якщо це речення не можна озвучити в перші три частини зустрічі, швидше за все, зустріч служить іншій меті, ніж та, яку передбачало запрошення.
Порядки денні, власники та вигляд рівної кімнати
Офіси в США часто виглядають неформально. Імена з’являються швидко. Люди переривають з питаннями. Молодший колега може заговорити раніше, ніж віце-президент. Пізніші роботи Хофстеда та оновлення, опубліковані The Culture Factor, все ще відносять Сполучені Штати до нижчого рівня дистанції влади порівняно з багатьма суспільствами, на які орієнтовано продажі американських компаній, при цьому залишаючись далеко від абсолютно рівного простору (Hofstede, Hofstede, & Minkov, 2010; The Culture Factor Group, n.d.). Маккінлі (2022) з певної причини включив дистанцію влади до переліку частих напружень у міжкультурних продажах: поверхня здавалася рівною, а підпис — ні.
На практиці це означає, що вам не слід чекати урочистого запрошення, щоб внести свій внесок, якщо вас запросили взяти участь, бо ви обізнані з темою. Це також означає, що вам слід звернути увагу на те, хто насправді приймає рішення. Особа, яка говорить найбільше, може бути не тією, хто може сказати "так". Особа, яка мовчить, може бути тією, хто напише електронний лист пізніше. Запитати наприкінці «Хто далі займеться цим?» не є грубістю. Це спосіб, за допомогою якого група перетворює обговорення на наступний крок.
Повістка дня, надіслана заздалегідь — навіть коротка — сигналізує про те, що ви розумієте послідовний час. Якщо ви відвідувач, запитати, чи існує повістка дня, краще, ніж приходити з історією вашої компанії на сорок слайдів і сподіватися, що година самостійно підлаштується під вас. Спостереження EDC про те, що у вас може бути лише кілька хвилин, щоб показати додану цінність, знову ж таки, є попередженням практиків, а не встановленою константою, але воно відповідає формату тридцятихвилинного дзвінка: презентація не може бути повною автобіографією компанії.
Непогодження без театру
Оскільки культура виховує людей так, щоб відокремлювати ідею від особистості більше, ніж у багатьох інших культурах — «специфічна» межа за Тромпенаарсом і Гемпден-Тернером, а не «дифузна» (Trompenaars & Hampden-Turner, 1997; див. глосарій) — колега зі США може поставити під сумнів ваші цифри перед вами, а потім запросити на обід. Зазвичай така критика покликана покращити рішення. Якщо ви сприймете це як порушення стосунків, ви можете відповісти більш оборонно, ніж очікує аудиторія. Якщо ви звикли до середовища, де публічна незгода соромить виступаючого, вам може знадобитися хвилинка наодинці після цього, щоб згадати, що атака була спрямована на слайд, принаймні в думці того, хто виступає.
Зворотна помилка також є поширеною. Північноамериканець, який був навчений таким чином, може прийти на більш ієрархічне або орієнтоване на гармонію засідання та завдати шкоди, сприймаючи дискусію як спорт. Я писав про цей режим несправностей у дисертації та в треку для людей, які продають або працюють за кордоном. Етикет, який ви практикуєте в Чикаго, не є універсальною чеснотою. Це місцевий інструмент.
Для чого потрібне закриття
Добре організована зустріч у США закінчується тим, що хтось повторно озвучує, що було вирішено, що залишилося відкритим, хто відповідає за кожен відкритий пункт і коли відбудеться наступна перевірка. Якщо цього підсумку немає, написання короткого листа для продовження є частиною вашої участі, а не додатковим проявом завзяття. Універсалізм — почуття, що правило або зобов'язання повинні застосовуватися послідовно, а не лише до людей, які поділилися кавою (Trompenaars & Hampden-Turner, 1997; McKinley, 2022) — проявляється тут у вигляді очікування, що дія, озвучена вголос, все ще буде існувати у четвер.
Мовчання після «чи є ще якісь питання?» зазвичай означає завершення, а не запрошення знову порушувати всю мету зустрічі. Якщо у вас досі є суттєва нова тема, запитайте, чи належить вона до пізнішої зустрічі. Саме це питання є етикетом: воно захищає календар, який група погодилася спільно використовувати.
Межі, які я не буду приховувати
Це національні середні показники, що приховують різницю між регіонами, галузями, імміграцією, расою, віком і темпераментом. Стартап у Остіні, перевірка закупівель у федерального підрядника та засідання правління лікарні в Бостоні не відбуваються за одним і тим же сценарієм. Уряди та сильно регульовані галузі часто рухаються повільніше та документують усе ретельніше, ніж демонстрація програмного забезпечення. Я не вигадую єдину «американську зустріч», яка б витримала контакт з усіма трьома кімнатами. Дослідження GLOBE та пізніші критики вимірювальних моделей нагадують нам, що оцінки країн — це інструменти, а не вироки стосовно сусіда (House et al., 2004; McSweeney, 2002; Venaik & Brewer, 2010).
Я також не стверджую, що дотримання цього опису забезпечить вам контракт. EDC перераховує співвідношення ціни та продуктивності, реальну перевагу та дотримання термінів доставки серед того, на що звертають увагу американські покупці. Манери не замінять цього. Вони можуть лише не заважати їм.
Якщо ви хочете ширшу карту, в яку вписуються ці звички на зустрічах, посібник з північноамериканської культури детальніше розглядає час, прямоту, ієрархію та світські розмови. Команди, що готуються до запуску в США, можуть віддати перевагу входженню на ринок США. Якщо певна зустріч перед вами — її тиша, темп або «наступний крок», який ви не зовсім можете прочитати — залишила питання, на яке цей текст не відповідає, Призначте розмову зі мною.
Питання, на яке ця сторінка не відповідає? Якщо прочитане тут викликало питання про ваш ринок, ваших покупців або вашу команду, я хотів би його почути. Призначте розмову зі мною
